Здравствуйте, гость ( Вход | Регистрация )

 
Ответить в данную темуНачать новую тему
> Закарпатські Лікіцари: колись неперспективне село знову оживає
golova1975
сообщение 20.7.2012, 0:54
Сообщение #1


ДУХ МЩЕНИЯ!
********

Группа: Главные администраторы
Сообщений: 1915
Регистрация: 10.9.2010
Пользователь №: 23868



Село Лікіцари Перечинського району вражає своє красою та самобутністю. Це один з найменших населених пунктів краю майже повністю відрізаний від світу і живе своїм зворушливим життям.




Перші письмові згадки про село можна знайти у часописах 15 століття. Саме там воно згадується з назвою Лікіцари. Звідки вона походить і її точний переклад достеменно ніхто сказати не може. Місцеві гадають, що назва скоріш має румунське значення, а в буквальному перекладі означає «місце для торгівлі».

За часів Австро-Угорської імперії село назвали Куруцвар, а потім вже назва обросла легендами, мовляв саме цю території заселяли народні повстанці куруци.

У кінці минулого століття село потрапило у число безперспективних. Як розповідає місцевий сільський голова 4 сіл Владислав Пловайко, не було розроблено навіть генплану села.

Ще у 60-70 роках тут проживало 350 чоловік і було розміщено понад 70 будинків, у кожному виховували по 5 дітей. Була й початкова школа, де навчалося 40 чоловік і працювало 2 учителі.

Однак відсутність транспортного сполучення, а згодом і роботи призвело до того, що село почала покидати молодь.

Як зазначає пан Владислав, багато місцевих переїхало до Ужгорода. Найбільшим осередком переселення лікіцарівців стала вул. Загорська в обласному центрі.

Після Олімпіади у 80-тих роках усе ж сталися позитивні зміни - була зроблена дорога, однак не у саме село, а на верхнє урочище. Її зробили для полегшення виконання різним програмам, пов’язаних з тваринництвом.

Однак і це не спинило міграції людей: зараз у селі проживає до 30 чоловік, і це влітку. Взимку діти забирають батьків у місто, і в селі залишаються одиниці.

Зазвичай, люди займаються сільським господарством, заробляють збиральництвом. Зараз саме сезон яфини, а уже невдовзі почнуться і гриби.

Більшість місцево населення – пенсіонери. Однак живуть і кілька молодих сімей, у яких за останні шість років справжній «бейці-бум» - народилося аж 5 дітей. Трьом з них зараз близько року. Сільський голова зазначає, що скоро може з’явиться проблема з навчанням. У селі відсутня школа, а найближча знаходиться у селі Турічки. Жодного автобусу у селі нема. Тож батькам доведеться самотужки вирішувати питання навчання діток. До слова, останнє весілля в Лікіцарах гуляли років з 8 тому, і це було скоріш як традиція, адже молодята одразу покинули село.

Надії на перспективний розвиток села з’явилися кілька років тому. Саме тоді почалася розробка мега-проекту "Ужгород - Полонина Руна". Ним передбачалося створення всесезонного курорту світового рівня на горі Полонина Руна, а саме будівництва у цій місцевості готелів, котеджів та садиб. Курортна зона, за планами, мала б можливість одночасно прийняти понад 20 тисяч гостей. Однак через кризу і певні фактори про проект забули.

На Лікіцари інформація про проект вплинула неймовірним чином, багато хат одразу придбали гості з Києва. Якщо до розробки й реклами проекту хата коштувала 500 доларів, то після оголошення проекту хати продавали і по 30 тисяч доларів. Зараз у селі немає жодної хати на продаж, усі або заселені, або куплені бізнесменами. Більшість з них до забутого села приїздить рідко, однак є й ті, хто допомагає.

Так киянин Микола Чаленко реконструював один з будинків, зараз працює й над іншими. Окрім цього чоловік самостійно виділив кошти на реконструкцію старовинної церкви.

На вході церква датована 1748 роком, однак краєзнавець Олександр Богданов зазначив, що це, скоріш, дата першої серйозної реконструкції, а церква побудована ще століттям раніше.

Зараз служби у ній проводять раз у чотири тижні, адже священик один на три села. До слова, у церкві ще й досі зберігаються старовинні молитовні книги, яким уже не одне століття.

Ключі від храму зберігаються у старожительки 85 –річної Ганни Качур. Жінка у селі живе сама, однак діти до старенької приїздять часто. Привозячи усі продукти і хліб, який тут справжня рідкість.

Бабуся у селі справжня знаменитість, заходять до неї і прїзджі. Так Людмила, господиня одного з ресторанів Перечина розповідає, що навідуватися до Лікіцар і баби Гані - Великодня традиція усієї родини. А в ресторані Людмили є навіть страва, названа на честь бабусі – «Голубці від баби Гані».
Перейти в начало страницы
 
+Цитировать сообщение
spu0820
сообщение 13.9.2017, 19:25
Сообщение #2


Новичок
*

Группа: Пользователи
Сообщений: 4
Регистрация: 28.10.2010
Пользователь №: 26656



Ш як же воно "оживає"? Так... ХРАМ там і зараз є. А чи з"явилася школа, дитячий садок, хоча б амбулаторія? Транспорт громадський чи маршрутки почали ходити до райцентру?
Перейти в начало страницы
 
+Цитировать сообщение

Ответить в данную темуНачать новую тему
1 чел. читают эту тему (гостей: 1, скрытых пользователей: 0)
Пользователей: 0

 



Текстовая версия Сейчас: 22.9.2017, 4:03 Оформление - дизайнерская студия "LosenaGroupTeam"

WM в Израиле и в Москве losena.ru -Освещение полевых,ролевых игр, новостей мира фолка, фентези, можно скачать патчи и демо версии от знаминитых игр,muonline,lineage2,игры в ослике,игровой форум. Проверка PR и ТИЦ Rated by MyTOP Погода в Мукачево Украина онлайн